НАША ІСТОРІЯ – НАША ГОРДІСТЬ

Місто Дубровиця – районний центр Рівненської області – розташоване на березі річки Горинь, притоки Прип'яті, за 126 км. на північний захід від обласного центру та 36 км.  від сусідньої республіки Білорусь.

Перша писемна згадка про місто – столицю удільного князівства – датується 1005 роком, коли князь Володимир Великий заснував епископську кафедру в Турові. У переліку міст, які мали б належати до епископії, є і Дубровиця (книга 'Твореніє старого отця нашого Кирила, епископа Туровського', видана у друкарні Києво-Печерської лаври).

Є й інші літописні згадки про місто.

У 1183 році Дубровицький князь Гліб Юрійович брав участь у переможному поході князя Святослава Всеволодовича на половців. А Густинський літопис згадує іншого дубровицького князя Олександра, який у 1224 році разом з тисячами русичів прийняв смерть у битві на річці Калці.

         У 1240 р. під час ординської навали Дубровицю було зруйновано.

         У кінці 16 століття місто перейшло під владу Литви, пізніше – Польщі, а з 1793 року перебувало у складі Росії.

Величними свідками славного минулого Дубровиці є два храми, внесені до Державного реєстру пам'яток історії і культури України: костел Іоана Хрестителя (1695 – 1702р.р.) та церква Різдва Богородиці (1862р.).

 На початку 90-х років обидва храми було частково відреставровано і вони є нині діючими.

         Пишається Дубровиця своїми видатними особистостями. Серед них особливе місце належить дубровицькій княгині  Анастасії Гольшанській, дружині князя Кузьми Заславського з роду Острожських. У 1156 році після смерті чоловіка вона стає ігуменею Свято-Троїцького монастиря в Зяславі (Ізяслав). Це її стараннями і коштом з»явилася на світ  Українська Першокнига - Пересопницьке Евангеліє, писане живою староукраїнською мовою. Княгиня А.Гольшанська-Заславська зуміла реалізувати найголовнішу ідею свого часу – переклад святого Письма на живу народну мову.

Саме сьогодні на Пересопницькому Євангеліє складає присягу на вірність народу Президент незалежної  Української держави.

З того ж знатного княжого роду княжна  Улянія Гольшанська, яку канонізовано з ініціативи митрополіта Петра Могили і святі мощі якої знаходяться в Києво-Печерській лаврі. Саме ця свята є покровителькою нашого древнього міста.

Шанують дубровичани славних сучасників: єдиного виходця з України – лауреата Нобелівської премії в галузі ядерної фізики Георгія Харпака, який народився  в м.Дубровиця, колишнього  художнього керівника Черкаського народного хору Євгенія Кухарця, відомого скульптора Теодозію Бриж, поетесу Галину Гордасевич, співця поліського краю  Лідію Шевело, аматора музиканта Петра Степанюка.

         У 2005 році Дубровиця святкувала 1000-літній ювілей від першої писемної згадки про місто. Під час підготовки до цієї знаменної дати було проведено ряд комплексних заходів щодо поновлення і реконструкції міста, надання місту більш сучасного вигляду.

         Дубровичани люблять своє місто, його історію, відроджують давні традиції та з надією дивляться в майбутнє.

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ

РОЗВИТКУ МІСТА

         Дубровиця – місто районного підпорядкування, розміщене на р.Горинь (притока Прип'яті, басейн р.Дніпро).

Інфраструктура міста включає в себе Будинок культури, кінотеатр, бібліотеку, краєзнавчий музей, музичну та спортивну школи,  4 заклади  громадського харчування, 4 кафе, 89 торгівельних об'єктів та 17 об'єктів побуту.

До послуг населення кілька банків та готель на 100 місць.  Міське господарство представлене комунальними підприємствами: «Будинкоуправління», яке обслуговує 63,0 тис.кв.м житлової площі, «Міськводоканал», яка забезпечує водопостачання та водовідведення міста, «Готель «Дружба», «Дубровицьке МБТІ» та «Ринок». Комунальна служба міста забезпечує благоустрій міста.

Регіональні пасажирські та вантажні перевезення здійснюються залізничним та автомобільним транспортом.

Залізнична станція  проміжна III класу. Через місто проходять дороги міждержавного та обласного підпорядкування, сполучаючи Дубровицю з  багатьма містами обласного значення. Місто покрите сіткою мобільного зв»язку, для підсилення сигналів побудований ретранслятор.

Трудові ресурси Дубровиці становлять близько 5751 чол. (60% населення),  з них зайнято у виробничій сфері – 1616 чол., у системі обслуговування населення – 2715 чол. Рівень офіційного безробіття – близько 820 осіб (8,5%).

Місто газифіковане. Розвивається індивідуальне житлове будівництво.

Система освіти міста представлена  локальним центром Відкритого міжнародного університету людини «Україна», трьома загальноосвітніми школами, двома ліцеями, трьома дошкільними закладами. Медичне обслуговування населення забезпечується двома поліклініками на 500 відвідувань, лікарнею на 240 ліжок, державною та приватною стоматполіклініками.

На політичній карті Дубровці нараховується до 50 зареєстрованих представників політичних партій та 21 громадські організації. Існування більшості партій має декларативний характер, їх активність в основному пожвавлюється напередодні виборчої кампанії.

У місті налічується п»ять релігійних конфесій: дві громади УПЦ МП, громада УПЦ Київського патріархату, громади Християн віри Євангельської, громада Євангельських християн-баптистів та громада Римо-католицької церкви. Релігійні стосунки між громадами носять задовільний характер.